Еволюція гедоністичних потреб у живописі Дарини Момот

Дарина Момот
Карантин 26 березня, 2020
Планшет, олія

Дарина Момот – молода українська художниця, творчість якої можна з упевненістю охарактеризувати західним симбіотичним мистецьким поняттям «artist». Її доробок, незважаючи на відносно нещодавно розпочату кар’єру, вже сьогодні становить значну кількість живописних робіт, артоб’єктів та інсталяцій, у яких авторка сміливо міксує техніки, стилі й медіа. Утім, основний масив творів мисткиня виконує саме в живописній техніці. Момот надає фігуративному, немовби обридлому сумуючому глядачеві, живопису особливого статусу недоторканності. У її виконанні він більше не здається чимось на кшталт туги за довершеністю візуальної культури минулого й водночас не сприймається як одноразова Instagram-світлина, яку сліпо наслідує тиражне інтер’єрне мистецтво.

Дарина Момот
Карантин 16 квітня. Зум, 2020
Планшет, олія

Момот є обличчям молодої української артсцени, що наразі зайнята руйнуванням мистецьких і соціальних стереотипів про те, яким має бути актуальне мистецтво сьогодні. У виставковому проєкті «Гедоніст» авторка зосереджується на показі нової реальності, що виникла зненацька й повністю змінила хід досі розміреного життя. Живописний цикл своїх «гедоністів» Момот розпочала ще в січні 2020 р. як передчуття глобальної перепрошивки людства, що сталася через пандемію. Серія «Гедоніст», яка нині демонструється Дариною вперше, не лише підкріп­лює усталені уявлення про те, що культурна революція випереджає соціальну, а й спонукає глядачів до критичного осмислення колективного щоденникового художнього запису.
Дарина творить на перетині новітньої філософії і соціальної критики, використовуючи техніку «олія на панелі». Органічно вплітаючи в графічну схему пастозні елементи, що вкупі створюють дисгармонію, мисткиня віднаходить «завершеність» і новий контекст для свого висловлювання. У вибраній кольоровій гамі домінує сірий колір, підкреслюючи дивакувате зіставлення графічних ліній і акцентуючи на яскравості живописних плям.

Дарина Момот
Карантин 18 травня, 2020. Фрагмент
Планшет, олія

Момот поєднує філософське уявлення про гедоністичні потреби з фрагментами впізнаванних візуальних символів західної культури, що найбільш вкоренилися завдяки естетиці Instagram. Кожен її твір є фактичним відбитком сьогодення суспільства споживання.
Сама художниця неодноразово наголошувала на тому, що серія «Гедоніст» для неї – не тільки результат інтелектуальної праці й мистецького акту, а й психотерапевтична практика. Момот апелює до ідей насолоди, щоправда, наголошує на тому, що його античне клішоване розуміння породжує майбутнє відчуття порожнечі й хронічного невдоволення.
Авторка конструює портрет гедоніста епохи Glovo, iPhone і блогерів, підводячи до думки, що діонісійський екстаз таки не зможе повернути почуття пов­ноти життя, утраченого людиною назавжди після вигнання її з Едему. Сп’яніння чи хвилинне забуття, любовні девіації, розкіш чи адреналінова залежність. Усе це розбивається об істину: «Щастя не залежить від жодного зовнішнього чинника. Це стан душі, який досягається шляхом підкорення тривожного розуму». Естетичний гедонізм, що фіксує Момот, прагне до нових гострих вражень і абсолютної насолоди, та не знаходить їх у житті, адже все має свої обмеження.
Еволюція її нової серії виражена тяглістю робіт від лінійних зображень до майже мурального типу портретів. Цикл «Гедоністи на карантині», що є частиною серії, демонструє, як змінюються цінності й сприйняття насолоди залежно від пережитих катаклізмів.
А втім, з одного боку, людина вільна сама обирати якість свого життя. Та суспільство споживання породжує запрограмовану невротичну особистість, що піклується насамперед лише про свої зручності, має завищені вимоги до оточення, унаслідок чого переживає глибоку духовну кризу, яку підживлює регулярне позитивне підкріплення слабкостей.
Етична позиція Момот співзвучна з думкою французького філософа Ж. Бодрійяра, який уважав, що видимий достаток старанно маскує ціннісний дефіцит і культурну порожнечу. Виходить, ми живемо у світі задоволень без задоволень, тобто у світі їх симулякрів. Водночас мисткиня не ставить маркування, доб­ре чи погано бути гедоністом. Адже сьогодні знайти людей, які були б абсолютно байдужими до питань власного комфорту, майже неможливо. Інша річ, гедонізм повинен бути «здоровим», а інакше (віддамо належне Епікуру) – насолода переросте в залежність, призводячи до страждань і розпаду особистості.
Поле психології, що підживлює актуальне мистецтво, дозволяє Момот поручити й іншу важливу проблему – ангедонії (неможливості отримувати задоволення). Ангедонія є логічним наслідком для
спраглого до насолод суспільства споживання, орієнтованого на псевдозадоволення через стереотипізацію мислення. «Гедоністи» Момот не виглядають такими, ба більше – на їх обличчях прочитується тотальне невдоволення і втома від сурогатних радощів. Тема ангедонії надзвичайно злободенна для людей пострадянського простору. Тривога як форма мобілізації гарантує вторинну вигоду, що, поки ти страждаєш, нічого гіршого вже не станеться. Інший бік культу насолод – контрзалежність від них, спроба вимушено покарати себе самостійно, побоюючись розплати долі.
Новою серією Момот декларує ідею, що гедонізм сьогодні, на рівні з іншими суспільно-філософськими питаннями, являє собою цілий дискурс. Він не лише містить у собі еволюцію насолод, а й актуалізує їх роль та наслідки в житті людства.